Урок трудового навчання (6 клас)

Тема. Способи оздоблення виробів. Оздоблення виробів технікою декупаж. Матеріали для оздоблення.

Мета уроку.

Навчальна: розширити й систематизувати знання про способи художнього оздоблення виробів, технікою декупаж, прийомами кінцевого опорядження виробів; формувати ціннісні ставлення до праці, культури, мистецтва; дотримання правил безпечної праці й організації робочого місця.

Розвивальна: розвивати творчу уяву, спостережливість, творчі здібності та художній смак, увагу.

Виховна: сприяти вихованню культури праці, інтересу до професій художньо-естетичного напрямку ( реставратор, мебляр, столяр ).

Ключові поняття: оздоблення, опорядження, гуашеві, акварельні і акрилові фарби, колір, орнамент, декупажні серветки.

Обладнання: зразки виробів, оздоблених різними техніками; вироби, виготовлені на попередніх заняттях та оздоблені випалюванням; наждачна шкурка, гуашеві, акварельні та акрилові фарби, прозорий панельний або акриловий лак, пензлі, посудина з водою, декупажні серветки, губка, рушник, обігрівач.

Об'єкти практичної діяльності учнів: оздоблення та опорядження виробу проектної діяльності учнів ( кухонна дощечка ).

Міжпредметні зв'язки: образотворче мистецтво, природознавство, географія.

Тип заняття: урок засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Очікувані навчальні результати

1. Уміння характеризувати види опорядження виробів.

2. Уміння виконувати оздоблення виробів.

3. Уміння дотримуватися правил безпечної роботи під час оздоблення.

План уроку

I. Організаційний етап

II. Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів.

III. Оголошення, подавання теми та очікуваних навчальних результатів.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу.

1. Художнє оформлення виробів гуашевими ,акварельними та акриловими фарбами.

2. Способи оздоблення виробів фарбами.

3. Оздоблення виробів декупажним методом.

4. Прийоми нанесення лаків на поверхню виробів.

5. Організація робочого місця та дотримання правил безпечної праці при опорядженні виробів.

V. Практична робота.

Оздоблення та опорядження виробів технікою декупаж.

V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи.

VI. Рефлексія.

VII. Домашнє завдання.

VIII. Прибирання робочого місця.

Хід заняття

I. Організаційний момент.

Перевірка присутніх, наявність в учнів необхідного приладдя для уроку.

Призначення чергових

Психологічна розминка

Крім перелічених мною інструментів та матеріалів на сьогоднішньому уроці нам будуть потрібні:

голова - ми будемо думати,

очі - ми будемо дивитися,

вуха - слухатимемо,

губи - будемо говорити, посміхатися, відповідати,

руки - будемо творити.

А навіщо нам серце? ( відповіді дітей ). Так, щоб відчути ним щось нове і неповторне - красу, допитливість і творчість. Мудрий письменник Антуан Сент-Екзюпері говорив: «Слухати треба серцем, без нього найголовнішого не побачиш, і не відчуєш, і не зрозумієш...»

Тож, сьогодні на уроці мені б дуже хотілося побачити саме таку роботу, в яку ви вкладете не тільки свої вміння, а, й, як говориться і душу.

II. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів.

Фронтальна бесіда

1. Як запобігають загниванню виробів із деревинних матеріалів?

2. Із якою метою вироби із деревини покривають лакофарбовими матеріалами?

3. Який технологічний процес називається оздобленням?

4. Які підготовчі технологічні операції виконують при оздобленні виробів із деревини?

5. Які інструменти використовують для підготовки поверхні виробів з деревини для оздоблення?

6. Чим оздоблення відрізняється від опорядження?

Узагальнюючи відповіді учнів, учитель повідомляє, що для того, щоб надати виробам гарного зовнішнього вигляду, і з метою захисту поверхонь від руйнування під впливом зовнішнього середовища, їх треба покривати фарбами або лаками. Потім учитель демонструє вироби, виготовлені учнями на попередніх уроках, у яких для оздоблення використано фарби, лаки, а також такі, які оздоблені випалюванням, різьбленням, точінням. Оздоблювати вироби можна також технікою декупаж.

III. Повідомлення теми, мети і завдання уроку

Як ви мабуть уже зрозуміли, ми продовжуємо роботу по вивченню теми

оздоблення виробів. Тема нашого уроку: Способи оздоблення виробів. Оздоб-

лення виробів технікою декупаж. Матеріали для оздоблення.

IV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

З давніх давен людина намагалася прикрасити своє життя, свій дім. Таким чином, виникає новий вид мистецтва, який народився через прагнення людини прикрасити свій побут. Назва йому - декоративно - прикладне мистецтво. Разом з прагненням до краси розвиваються різновиди декоративного мистецтва. В кожній українській оселі можна побачити розписаний посуд, вишиті рушники.

З якими видами декоративного мистецтва ви знайомі?

(Відповіді учнів. Бісероплетіння, випалювання, ковальство, писанкарство

Технологія оздоблення виробів технікою декупаж.

Є багато способів обробки поверхонь дерев'яних виробів: лакування, фарбуван-

ня, полірування, випалювання, розпис, різьблення.

Декупаж - французьке слово, яке перекладається як «візитка». По суті, це виготовлення колажу або паперова аплікація. Така техніка оздоблення предметів побуту була винайдена китайськими селянами ще в 12 столітті, коли вони вперше зробили тонкий барвистий папір, яким і стали прикрашати різні речі.

Багато виробів можна оздобити технікою декупаж. Для цього необхідно мати необхідні інструменти та матеріали:тришарові декупажні серветки, водоемульсійну фарбу дрібнозернистий наждачний папір ,клей ПВА, пензлик, губка, одноразовий пластиковий посуд, рушник, вода.

Перед початком роботи поверхню заготовки необхідно очистити від пилу та бруду та знежирити (при потребі). Підготовлену поверхню вирівнюємо та зачищаємо наждачним папером. Після цього, поверхню грунтуємо водоемульсійною фарбою, використовуючи м'яку губку (емульсію наносити тонким шаром). Пофарбовану поверхню повністю висушуємо та шліфуємо наждачним папером. Після цього, поверхню грунтуємо другий раз, висушуємо та шліфуємо. Якщо поверхня гладенька, то можна приступати до складання композиції. На серветці підбираємо необхідні малюнки та вирізаємо їх ножицями. Заготовлені частинки серветки необхідно розділити на три шари, і взяти тільки той, на якому є малюнок. Підібрані частинки серветки з малюнками розкладаємо на підготовлену поверхню виробу та змочуємо водою за допомогою пензлика, щоб запобігти зсовуванню серветки.

Розмістивши всі заготовлені частинки серветки на поверхні виробу, тобто склавши композицію, змащуємо їх розчином клею ПВА з водою (1:2). Після цього виріб необхідно просушити та злегка прошліфувати. Якщо при цьому було пошкоджено малюнок, його домальовують акриловими фарбами. Після висихання фарби, поверхню виробу лакуємо акриловим лаком та просушуємо до повного висихання. Пошліфувавши поверхню дрібнозернистою шкуркою, наносимо другий шар лаку повторюючи всі операції. Лак наносимо не менше трьох шарів.

Оздоблення технікою декупаж можна використовувати на різноманітних поверхнях: деревина, фанера, ДВП, ДСП, скло, кераміка, пластик, метал, шкіра та ін.

V. Формування умінь та навичок учнів

Практична робота.Оздоблення виробу технікою декупаж.

1. Інструктаж до виконання практичної роботи.

Необхідно ще раз зупинитися на питаннях зачищення поверхонь та фарбування, з урахуванням особливостей форми деталей виробу. Треба продемострувати учням прийоми шліфування, фарбування та наклеювання частин серветки на заготовку.

2. Учитель забезпечує учнів необхідними матеріалами та інструментами.

3. Правила безпечної праці, організація робочого місця та санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання завдань практичної роботи.

Учитель пропонує учням ознайомитися з правилами безпеки праці наведеними на картках.

4. Самостійне виконання завдань практичної роботи за інструкційними картками.

Виконання практичної роботи

Учні виконують шліфування, грунтування та просушування поверхні виробу, наклеювання та лакування. Особливу увагу необхідно звернути на дотримання учнями правил безпечної праці. Під час виконання завдання учитель контролюєроботу учнів з метою виявлення прогалин у їх знаннях та вміннях;

5.Поточний інструктаж ( індивідуальний або груповий).

6.Самоконтроль та взаємоконтроль учнів .

VI.Підсумки уроку.

Учні уважно оглядають роботи своїх товаришів, оцінюють їх, вибирають найкраще виконану роботу, роблять аналіз помилок допущених при роботі. Учитель робить підсумок виконаної роботи, вказує на типові помилки

На завершення заняття треба підвести його підсумки, звернувши увагу на засвоєння учнями основних понять, оцінити діяльність учнів на уроці.

VII.Рефлексія.

1. Що нового дізналися на уроці.

2. Чого навчилися. Яку роботу виконали.

3. Які завдання були визначені учням на урок.

4. Порівняння реальних результатів із завданнями, які були визначені на урок.

5. Чому отримали саме такий результат.

6. Що потрібно зробити для того, щоб мати кращі результати роботи.

7. Де можна використати набуті знання та вміння.

VIII.Домашнє завдання.

Опрацювати текст підручника. Розробити композицію оздоблення раніше виготовлених виробів із використанням прикладних або геометричних орнаментів чи народних мотивів.

IX.Прибирання робочого місця.

Тема: Процес стругання деревини. Інструмент для стругання. Утворення стружки. Підготовка рубанка до роботи. Прийоми стругання. Перевірка якості стругання.

Мета заняття:

1) Навчальна - сформувати в учнів знання про стругання деревини та основний ручний інструмент який при цьому використовується.

2) Виховна - виховувати в учнів культуру праці та бережливе ставлення до технічного обладнання; удосконалювати трудове виховання школярів;

3) Профорієнтаційна - формувати в учнів стійкі професійні інтереси та продовжити ознайомлення учнів із професією столяра;

4) Розвиваюча - розвивати у школярів спеціальні здібності і технічне мислення, вміння аналізувати.

Дидактичні засоби: Плакати: " Інструмент для ручного стругання деревини", "Основні характеристики стругів".

Обладнання, інструменти та матеріали:ручний інструмент для стругання деревини.

Хід і зміст заняття.

I.Організаційний момент (2-3 хв.).

1) Введення учнів в майстерню після дзвоника в спецодязі;

2) Перевірка присутності учнів за журналом;

3) Перевірка підготовленості учнів до заняття (зошит, підручник, креслярські прилади);

4) Призначення чергових за графіком;

5) Організація робочих місць.

II.Повторення раніше вивченого матеріалу (10 хв.).

Контрольні запитання:

v За допомогою чого здійснюють контроль якості пиляння ?

v Які ви знаєте види пилок?

v Що називається пластю?

v Що називається кромкою?

III.Вивчення нового матеріалу (15 хв.).

1) Повідомлення нової теми (усно).

1) Техніко-технологічні відомості з розкриттям їх суті:

Стругання деревини.

Поверхня необробленої деревини в більшості випадків буває шорсткою, а переріз по довжині не зовсім однаковим. Струганням надають деталям правильної форми і розмірів, які зазначені на кресленні. Стругають деревину ручним і механізованим інструментом.

Для ручного стругання деревини застосовують різні струги (рис. 24). У більшості випадків вони складаються з колодки, стального залізка з гострим лезом і клинка. В деяких конструкціях передбачаються упори, ручки, ріжки та ін.

Нижня частина колодки називається підошвою, ділянка спереду залізка - носком, позаду залізка - п'яткою. Колодка повинна бути плоскою для стругання плоских поверхонь або мати зворотний профіль оброблюваної поверхні при струганні криволінійних і профільних поверхонь. Для встановлення залізка і виходу стружки в колодці продовбане гніздо (льоток), що звужується до виходу з підошви до ширини 5...9 мм (проліт). Чим проліт вужчий, тим чистішою виходить поверхня стругання. Якщо підошва стирається і проліт розширюється, то в передню частину її вставляють на клею п'ятикутну вставку з твердої породи деревини (самшиту, груші, граба). Цим вирівнюють передню частину прольоту і роблять його вужчим.

Задня частина прольоту утворюється внаслідок перетину задньої частини льотка з підошвою. Кут, утворений між ними, називають кутом присадки залізка, він завжди дорівнює куту різання. Залізко повинно щільно прилягати до площини льотка, щоб у процесі стругання не виникало вібрації. Кріпиться залізко за допомогою клинка, який впирається в бокові заплечики на бокових стінках льотка. Залізка виготовляють з високоякісної інструментальної вуглецевої термічно обробленої сталі, леза гартують.

Для кращої роботи рубанком і зручності переміщення його по матеріалу в передній частині є ріжок, ав задній - упор. Напівфуганки і фуганки мають спеціальну ручку.

Окремі струги (рубанок подвійний, фуганок, напівфуганок) мають подвійне залізко (рис. 24, д).В основному залізку є спеціальний проріз, крізь який проходить гвинт З, що кріпить стружколамач 4,так званий горбатик. Кромку горбатика встановлюють на відстані 0,5...1,0 мм вище від різальної кромки основного залізка. Чим менша ця відстань, тим тонша стружка і чистіша оброблювана поверхня.

Плоскі поверхні стругають шерхебелем; рубанками, шліф-тиком, напівфуганками та фуганками, їх характеристика наведена в таблиці 7.

Стругають деревину і металевими рубанками (рис. 24, ж).У металевий корпус рубанка вставляють залізко 5і закріплюють гвинтом З за допомогою притискача 4.Ріжок 2і ручка 6- дерев'яні.

Цинубель (рис. 24, е)призначений для утворення шорсткості (нанесення борозен), що значно збільшує поверхню склеювання при облицьовуванні. На передній частині залізка нанесені дрібні борозни, які при заточуванні задньої грані переходять у дрібні зуби. Кут присадки залізка в цинубелі досягає 80°, тому він по суті не ріже, а зіскоблює деревину.

Профільне стругання виконують такими інструментами (рис. 25): фальцгобелем(обробка фальців і чвертей);зензубелем(вибирання чвертей); галтеллю(вибирання жолобків); шпунтубелем(простругування пазів або гребенів); горбачем(обробка вгнутих і випуклих поверхонь); кальовкою(простругування профілів) та ін.

IV.Закріплення нового матеріалу (5 хв.).

1) Питання для закріплення нового матеріалу:

Форма закріплення нового матеріалу - фронтальна

v Що таке стругання?

v Які ви знаєте інструменти для ручного стругання деревини?

v Яка будова рубанка?

v Який основний елемент в ньому?

V.Самостійна робота учнів і інструктаж вчителя (34-35 хв.).

А. Самостійна робота учнів.

1.Зміст роботи учнів:

Учні починають виконувати практичну роботу.

2.Форма організації праці групова.

Б. Інструктаж вчителя.

1) Форма проведення - фронтальна;

2) Зміст цільових обходів робочих місць учнів;

1-й обхід: перевірка правильності організації робочого місця ;

2-й обхід: перевірка правильності виконання трудових прийомів, рухів і якості виробів;

3-й обхід: перевірка правильності проведення самоконтролю;

4-й обхід: перевірка правильності дотримання технічних умов;

Постійна перевірка виконання учнями правил безпеки праці, виробничої санітарії;

3) Прийняття і оцінка робіт.

VI.Заключний інструктаж (5 хв.).

1) Підведення підсумків практичної роботи;

2) Аналіз найхарактерніших помилок і недоліків в роботі учнів;

VII.Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговими (10 хв.).

Кожний учень починає прибирати своє робоче місце за 10 хвилин до закінчення заняття. В цей же час починають прибирання майстерні чергові.

Визначення завдань для виконання проекту. Створення банку ідей

Трудове навчання 7 клас _

Тема: визначення завдань для виконання проекту. Створення банку ідей

Мета: ; засвоєння знань про сутність творчості, зміст та технологію створення банку ідей, формування вмінь здійснювати пошук необхідної інформації з використанням різних джерел інформації; розвивати пам'ять, логічне мислення; виховувати допитливість, наполегливість, працелюбність.
Тип уроку: комбінований.

Структура уроку:
I. Організаційна частина
II. Актуалізація опорних знань та умінь учнів
III. Мотивація навчальної діяльності учнів
IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку
V. Вивчення нового матеріалу: .
VI. Практична робота
VII. Підсумок уроку

Хід уроку

І. Організаційна частина:

• перевірка наявності учнів;
• перевірка готовності учнів до уроку;

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів:
Фронтальне опитування учнів.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Ми з вами живемо в інформаційному суспільстві. Для виготовлення будь-якого проекту: виготовлення виробу, надання послуг тощо, необхідна певна інформація. Уміле опрацювання інформації дає змогу проектувальнику більш чітко та ясно визначити проблему, швидко віднайти власні способи для розв'язання поставлених завдань і, відповідно, більш ґрунтовно розробляти банк ідей та пропозицій.
IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку
Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальну мету та визначає такі завдання уроку:
• визначити основні джерела інформації;
• навчитися здійснювати пошук інформації за допомогою різних джерел.

V. Вивчення нового матеріалу

І. Коли перед дизайнером (конструктором) постає завдання з вивчення досліджуваної проблеми, йому необхідно визначити джерела, до яких він буде звертатись у першу чергу.
Отже, розглянемо інформацію як провідний ресурс проекту, відповідні джерела інформації та засоби і прийоми її пошуку.
Термін «інформація» в середині ХХ століття ввів К. Шеннон відносно до теорії передачі кодів, яка отримала назву «Теорія інформації». У наш час зміст цього терміна отримав більш глибоке природничо-філософське значення. Така трансформація - у сприйнятті людиною - поняття «інформація» стала наслідком необхідності переосмислення технологій трансляції та ретрансляції, сприйняття і перетворення того, що має загальну назву - інформація.
Інформацію (від лат. informatio - повідомляти) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об'єктами збереження, обробки та передачі, які використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних тощо) рішень.
Усе інформаційне середовище поділяється на три типи джерел інформації:
• документ;
• людина;
• предметно-речове середовище.
Людина є ключовою ланкою в системі інформаційних джерел.
Може розкрити велику за обсягом та цікаву інформацію зі сфери знань та власного досвіду використання цих знань на практиці.
Під предметно-речовим середовищем розуміють оточення, що поруч із вами. Предмети та речі інколи можуть розповісти не менше ніж людина.
Під час роботи над проектом важливо знати, де шукати потрібну інформацію. У зв'язку з цим розрізняють такі найбільш поширені шляхи пошуку інформації:
• вивчення бібліотечного каталогу;
• за допомогою пошукових систем в Інтернеті;
• у довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій. У них після
статті на визначені теми дається список літератури;
• комунікативний - можливість отримати необхідну консультацію вчителя, фахівця тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.
Сьогодні в нашій країні система науково-технічної інформації включає в себе бібліотеки, Український інститут науково-технічної та економічної інформації, Книжкову палату України, Інститут реєстрації інформації НАН України, служби науково-технічної інформації міністерств і відомств, а також деяких наукових установ.
Найбільш доступними для дослідників є, звичайно, бібліотечні каталоги. Систематичний каталог як інформаційно-пошукова система дає можливість швидко зорієнтуватися, чи є в бібліотеці книги з тієї галузі науки, яка цікавить дослідника. Пошук потрібних джерел інформації може здійснюватися за допомогою звичайних
бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп'ютера.
Коли дослідник опрацьовує достатньо велику кількість книг із метою пошуку потрібної інформації для проекту, необхідно дотримуватися наступних практичних рекомендацій роботи з книгою:
1. Уважно вивчити титульну сторінку, де вказані основні відомості про книгу: назва, автор, місце та рік видання, найменування видавництва. Це важливо, оскільки після повідомлення консультанту бібліотечного каталогу хоча б однієї з наведених характеристик книги вам допоможуть швидко її віднайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують джерела ін формації за декількома ознаками (за назвою, автором, роком видання тощо).
2. Ретельно ознайомитись із заголовками цієї книги, намагаючись зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідовності викладається матеріал; окремо звертати увагу, чи є в наявності матеріал, який представлений графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями - такі відомості, як правило, узагальнюють великий за обсягом матеріал, що викладений у книзі.
3. Уважно прочитати анотацію, передмову чи вступ книги або висновки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти основне призначення книги.
4. Ознайомитися безпосередньо з основним текстом книги, для цього необхідно прочитати декілька сторінок, абзаци, уривки з тих розділів, що за назвою найбільше підходять до теми вашого проекту чи проблеми. Це дасть змогу зрозуміти стиль написання автора, особливості викладу матеріалу, настільки матеріал книги є доступним чи складним тощо.
Також під час роботи з книгою варто звернути увагу на такі важливі моменти.
Процес вивчення навчальної, наукової та іншої літератури потребує уважного та докладного обмірковування та обов'язкового конспектування. Конспект - це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової інформації. Розрізняють такі конспекти, як: планові, вільні, текстуальні і тематичні.
Плановий конспект - конспект книги за її змістом: заголовками, розділами, параграфами. Такий конспект повністю відображає структуру книги.
Вільний конспект - конспект, що об'єднує у своєму змісті переказ прочитаного із цитатами з окремих розділів чи параграфів книги.
Текстуальний конспект - конспект, що складається із цитат, які відображають основний зміст книги, ідеї та положення певного параграфа чи книги.
Тематичний конспект - конспект, в якому цитати з різних джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають зміст тем, із яких складається книга.

ІІ. Сьогодні спеціальні дослідження показують, що творче відкриття можливе тоді, коли дослідницький пошук підготовлений системою знань і йому передує напружена розумова діяльність винахідника. Після цього мозок за певний проміжок часу синтезує проведену роботу у вигляді творчої ідеї. Спрощено це виглядає так, ніби в комп'ютер уводять певний обсяг інформації, а через деякий час, коли він обробить її за спеціальною програмою, видає розв'язок задачі.

Людина за власним бажанням може розвинути в собі вміння, здібності, риси характеру, спрямовані на вироблення творчих, оригінальних ідей, що дасть змогу створювати чи відкривати щось нове, практично в будь-якій галузі людської діяльності, а не лише у сфері виробництва. Серед таких умінь творчого характеру, що можуть бути сформовані, вважають уміння створювати банк ідей та пропозицій.

Одним із завдань створення такого банку є впорядкування інформації з метою її аналізу, що прискорює процес вироблення творчих ідей і, відповідно, створення нового об'єкта чи його вдосконалення.

Створення банку ідей. У попередніх параграфах ми розглядали, як накопичувати та систематизувати потрібну інформацію для проекту. Тепер необхідно навчитися працювати з цією інформацією - відбирати ідеї, аналізувати, ставити чи уточнювати на основі зібраної інформації завдання проекту тощо.

Пошук інформації, яка стосується певної проблеми або галузі виробництва, супроводжується її накопиченням. Досить часто великий обсяг інформації не лише «загромаджує» комп'ютер, але й залишається не використаним у дослідницькій роботі. Тому дизайнери намагаються впорядкувати та систематизувати знайдену інформацію, щоб більш якісно скористатися зібраним матеріалом, який було накопичено під час дослідження й вивчення проблеми.

Кожну знайдену ідею необхідно проаналізувати, виділивши позитивні та негативні сторони. Якщо мова йде про виготовлення певного виробу, необхідно з'ясувати, як даний об'єкт буде розв'язувати поставлені завдання (проблему), чи буде зручним у користуванні, задовольняти встановленим технологічним вимогам тощо. Інакше кажучи, працюючи над створенням конкретного об'єкта, дизайнер переглядає всі можливі шляхи розв'язку проблеми, що проявляється у вигляді набору образів майбутнього виробу - банку ідей та пропозицій. Проте, мова тут іде не лише про можливі форми майбутнього виробу чи, наприклад, проектування інтер'єру у вигляді замальовок чи ескізів, а й добір інших конструкційних матеріалів, комбінації різноманітних ідей, зміни в кольорі, варіанти компоновки складових частин виробу, товарного вигляду тощо. До такого банку конструктор повертається протягом усього періоду роботи над проектом, доповнюючи його і переглядаючи ті чи інші пропозиції для використання в роботі. Наприклад, працюючи над інтер'єром кімнати, коли визначено кількість та конструкцію меблів, коли образ і вигляд меблів став завершеним, дизайнер переходить до виконання рисунків і креслень у масштабі, проробляє можливі варіанти розташування окремих частин меблів - виконує компоновку. Варіанти компоновок входять до банку ідей, як власне й сам ескіз, доповнюючи образ, замальовки, креслення меблів тощо.

Отже, підсумовуючи, відзначимо, що головним правилом створення банку ідей є: скопійовані або виконані власноруч рисунки, замальовки, ідеї у вигляді записів - увесь обсяг накопиченої інформації, який може стати в нагоді під час виконання наступних етапів проектування виробу, і який необхідно зберігати та класифікувати.

З чого починають створення банку ідей? Як правило, дизайнери використовують так звану клаузуру.

Клаузура - це великий аркуш паперу, на якому презентовані різноманітні варіанти майбутнього виробу в загальному вигляді, з прорисовкою окремих частин чи деталей. Аркуш із клаузурою повинен мати завершену композицію стосовно виробу чи проекту в цілому. Під час такої роботи можна застосовувати будь-які зображувальні засоби - від власноруч виконаних малюнків та ескізів до кольорових і скопійованих зображень.

Під час створення клаузури проявляється творча фантазія дизайнера, уміння застосовувати зібрану інформацію про досліджувану проблему чи об'єкт проектування. Тому аркуш клаузури може містити зображення, які відображають асоціативні, фантастичні, природні аналогії, якими користується дизайнер, чи скопійовані рисунки, фотографії з інших джерел. Дизайнер може коротко відобразити суть ідеї з відповідними написами, запитаннями, декількома варіантами розв'язків проблеми тощо.

Отже, банк ідей та пропозицій має складатися з комплексу інформації, яка стосується об'єкта проектування і відповідає за змістом та кількістю певному етапу проектування виробу. Проте для загального випадку, з метою класифікації зібраної інформації, структуру банку ідей можна представити у вигляді схеми (Рис. 3).

VI. Практична робота

Складання ескізу виробу

Завдання 1. Поміркуйте над образом майбутнього проекту. Використовуючи клаузуру, покажіть можливий образ вашого виробу з докладною прорисовкою всіх конструктивних елементів та основних ідей проекту.

Завдання 2. Складіть ескіз майбутнього виробу.

6.1. Вступний інструктаж

6.2. поточний інструктаж

• слідкувати за дотримуванням вимог, що ставляться перед учнями;

• допомагати учням у разі потреби;

• звертати увагу учнів на типові помилки та хиби під час виконання практичної роботи;

• відзначати правильність навчальних дій учнів.

6.3. Заключний інструктаж

Зробити підсумок практичної роботи, мотивувати його.

VII. Підсумок уроку

7.1. Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи) 1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де і за яких умов це може бути?

7.2. Заключна частина:

• виставлення оцінок за роботу на уроці;• домашнє завдання:

Тема: .Художнє оздоблення виробів із деревини.

Мета: Навчальна: поглиблення знань учнів про види художнього оздоблення виробів із деревини.

Виховна: виховувати культуру праці , любов до праці, вміння бережливого ставлення до майна.

Розвиваюча: розвивати вміння застосовувати набуті теоретичні знання на практиці,розвиток просторового мислення та естетичних смаків в учнів.

Об'єкт праці:поличка навісна ( вішалка для одягу).

Дидактичні засоби:

- Плакат " Види оздоблення мозаїкою"

- Плакат " Елементи геометричного різьблення"

- Й.М. Гушулей. Основи деревообробки. Пробний навч. пос для учнів 8-9 класів. К.: "Освіта" , 1996р.

Інструменти, обладнання: лобзик ( ручний і електричний ), наждачний папір, токарний і свердлильний верстат, олівець, лінійка, кутник, копіювальний папір, нож-косяк.

.Тип уроку: комбінований.

Хід і зміст заняття:

1. Організаційний момент.

1. Введення учнів у майстерню після дзвінка.

2. Перевірка присутніх учнів за журналом.

3. Перевірка готовності учнів до заняття (наявність зошитів, підручників, креслярського приладів).

4. Призначення чергових за графіком.

5. Організація робочих місць.

2. Повторення раніше вивченого матеріалу.

На минулому уроці ми з вами розглянули тему, яка називалась " Складання технологічної карти виробу ". А зараз ми перевіримо те, як ви засвоїли матеріал поререднього заняття.( Форма проведення - фронтальне опитування).

1. В чому суть технологічної карти на виготовлення виробу?

2. Яка її роль в процесі виготовлення?

3. Які є види технологічних карт?

4. Яка послідовність складання технологічної карти?

3. Оголошення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

На сьогоднішньому уроці ми з вами будемо поглиблювати знання з теми, яка називається "Художнє оздоблення виробів". Набути знання і вміння ще знадобляться вам в подальшій трудовій діяльності.

Отже, переходимо до вивчення нового матеріалу.

4. Вивчення нового матеріалу.

За способом виконання узорів, малюнків є багато видів різьблення по дереву.

Для прикрашання виробів частіше застосовують плоско-рельєфне різьблення, яке поділяється на геометричне та контурне.

Геометричне різьблення виконується у вмгляді дво-, три- і чотиригранних виїмок, яуі утворюють на поверхні візерунок з геометричних фігур - трикутників, квадратів, кіл.( По плакату).

Найпростішими елементами геометричного різьблення є двогранні виїмки прямолінійної або криволінійної форми, різної ширини і глибини. При повторенні прямих виїмок, розміщених вертикально або під кутом, утворюється узор, який називають драбинкою.

Найбільшого поширення в геометричному різьбленні набули тригранні виїмки( трикутники ), різноманітні за формою, розмірами і технікою виконання. Трикутники з поглибленням в основі можеть бути рівносторонніми або витягнути у вигляді променів. Комбінації із цих трикутників утворюють різноманітні візерунки: вітейка, змійка, різного вигляду виду сяяння.

Різальним інструментом для різьблення по дереву є долота й стамески. Але найбільш загальновживаними інструментами є ножі-косяки різної форми, розмірів та кута заточки.

Контурне різьблення - різновидність плоско-рельєфного, при якому рисунок утворюється сполученням різноманітних ліній: прямих, ламаних, звивистих. У зв'язку з тим, що в цьому випадку світлотіні проявляються слабо і на чистій деревині рисунок погано видно, часто поверхню спочатку підфарбовують у темний колір, опоряджують і лише потім наносять на неї візерунок.

Рисунок попередньо переносять з оригіналу на кальку, а потім уже гострим твердим олівцем вереводять на виріб. Одержаний контур знову обводять грифулум або продряпують шилом.

По розмітці прорізують косяком і напівкруглими стамесками. В контурному різьбленні лінії ввесь час згинаються в різних напрямках. Тому інструмент і руки різьбяра постійно змінюють своє положення. Якщо тримати інструмент двома руками, то можна працювати більш впевнено; це застерігає від поранень під час зриву стамески.

Контурне різьблення в більшості випадків використовують для виконання декоративних мотивів, наприклад із стилізованих природних елементів.

5. Закріплення нового матеріалу.

А зараз ми перевіримо те, як ви засвоїли новий матеріал.( Форма проведення - фронтальне опитування).

1. Які є два види плоско-рельєфного різьблення?

2. Чим відрізняється геометричне різьблення від контурного?

3. Який інструмент викорисковують для різьби по дереву?

6. Вступний інструктаж.

Вступне слово вчителя. Видача учням заготовок, інсрументу. Початок роботи згідно технологічної карти.

7. Самостійна робота учнів та поточний

інструктаж вчителя.

Учні самостійно виконують роботу.

Зміст обходів вчителя:

1-й обхід: контроль за дотриманням правильності виконання трудових прийомів;

2-й обхід: : допомога учням у випадку помилки чи ускадненні;

Постійний контроль за дисципліною під час роботи та дотриманням правил техніки безпеки.

8. Заключний інструктаж.

1.підведення підсумків практичної роботи

2.аналіз найхарактерніших помилок і недоліків в роботі учнів;

3.загальна характеристика заняття.

9. Підведення підсумків уроку.

Домашнє завдання §-34.

10. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговими.